Леопольд Стафф народився 14 листопада 1878 р. у Львові.

У 1897-1901 роках вивчав юриспруденцію у Львівському університеті, пізніше – філософію і романістику. Подорожував по Італії та Франції.

Роки Першої світової війни (1915-1918) пережив у Харкові, а 1918 року переїздить до Варшави. У 1920-1921 рр. разом з В. Берентом був редактором журналу «Новий огляд літератури та мистецтва». З 1933 року був членом Польської академії літератури.

В період німецької окупації, під час якої брав участь в таємному навчанні, і пізніші 1949-1957 рр. жив у Варшаві (після варшавського повстання перебував до 1949 року в Плавовіцах і Кракові).

Леопольд Стафф - двократний лауреат Державної літературної премії (1927 р. і 1951 р.). Присвоєно йому почесне звання доктора honoris causa Варшавського (1939 р.) та Ягеллонського (1949 р.) університетів, у 1948 році відбулося урочисте святкування 50-ліття творчості поета.

Стафф був одним із найвидатніших представників класицизму 20 століття. Називають його «поетом трьох поколінь» - Молодої Польщі, міжвоєнного двадцятиліття і повоєнних років. Видав 18 поетичних збірок, займався драматургією та есеїстикою. Був видатним перекладачем поезії, прози та філософських есе.